У 2014 році мій чоловік та я були призначені дивізійними лідерами в Україні на території Східної Європи. Незадовго до того, як ми приїхали, відбувся Євромайдан, діючий на той час президент зрадив, Крим був анексований, та почалася перша хвиля покидання людьми півострова. Вже через декілька тижнів почалося протистояння Східної частини країни, яке започаткувало масовий від’їзд людей з неї.
Тисячі людей покидали свої домівки так швидко, як це було можливо, за кордон чи в Центральну частину України заради власної безпеки та безпеки своїх сімей. Багато жінок та дітей були першими серед тих, хто шукав притулку в різних частинах України, залишаючи свої домівки, чоловіків, близьких, хороші робочі місця та, загалом, своє ціле життя. Травмовані постійними артобстрілами, вони боялися за своє життя, не знаючи, чи зможуть вони пережити ще один день, чи зможуть забезпечити майбутнє своїм дітям у розірваній війною на частини країні.
За допомогою Міжнародної Штаб-квартири Армії Спасіння швидко діяла для розгортання соціальних центрів на базі корпусів задля забезпечення тих, хто покинув свої домівки, продуктами харчування та основними засобами гігієни. Через багато місяців стало зрозумілим, що війна не закінчиться в найближчому майбутньому і що багато внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не зможуть повернутися в свої домівки. Всі думки були налаштовані на пошук шляхів допомоги людям інтегруватися в громади, в яких вони опинилися не по своїй волі. Особливу увагу була приділена групам вразливих жінок, які були змушені жити в несприятливих умовах з незнайомими людьми.
Корпус у місті Харків активно долучився до роботи з вимушеними переселенцями з початку конфлікту, працюючи з жінками та сім’ями з дітьми. Корпус наразі бачить результат своєї мобілізації для місії. Пройшовши інтенсивний тренінг, офіцери корпусу разом з соціальними працівниками та співробітниками програми «Центру Надії» почали оцінювати потреби жінок та дітей, які зверталися за допомогою. Сім’ї відвідували в їх домівках, надавали можливість поділитися своїми історіями. Члени корпусу почали з’ясовувати здібності та таланти жінок та закликали використовувати їх таланти для допомоги іншим, хто був в такій же ситуації, як і вони самі.
Коли жінки приходили в корпус за матеріальною допомогою, їх запрошували на різні заходи та гуртки творчості. Це надало їм можливість познайомитися та завести нових друзів у незнайомому середовищі та долучитися до відновлювальної діяльності. Професійне консультування та консультації з громадськістю доповнили комплексну допомогу, запропоновану корпусом. Це дозволило жінкам відновити сили та створити плани на майбутнє.
Сьогодні багато жінок, які відвідують недільні зібрання, це ті, хто втратив домівки та друзів, але потім знайшли доброзичливу та підтримуючу спільноту в Армії Спасіння. Найчастіше жінки свідчать, що їх віра в Бога та в людяність була відновлена, виходячи з того, як вони її отримали. Корпус в Харкові використав можливість служити Богу навіть у нещасті та продовжує це робити. Оскільки війна продовжується, життя жінок та членів їх сімей були змінені на краще фізично та духовно завдяки тому, що, корпусна сім’я проявила любов до Бога в дії.
Джерело: «The Salvation Army Year Book 2018».
Майор Аннетт Рідер-Пелл (колишній Дивізійний Директор з Жіночих Служінь, Україна) зараз служить Територіальним Секретарем з Ділового Адміністрування.